Орфографічний словник української мови. 2005.
навірчувати — I ую, уєш, недок., наверну/ти, верну/, ве/рнеш і наверті/ти, рчу/, рти/ш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь. II ую, уєш, недок., наверті/ти, рчу/, рти/ш, док., перех. 1)… … Український тлумачний словник
навірчуватися — I ується, недок., наверну/тися, ве/рнеться і наверті/тися, ве/ртиться, док. 1) Обертаючись по гвинтовій лінії, надіватися на що небудь; нагвинчуватися. 2) тільки недок. пас. до навірчувати I. II ується, недок. пас. до навірчувати II. III … Український тлумачний словник
навірчуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до навірчувати … Український тлумачний словник
навірчування — я, с. Дія за знач. навірчувати I … Український тлумачний словник
перевірчувати — ую, уєш, недок., переверті/ти, верчу/, верти/ш, док., перех. 1) Навірчувати заново. 2) Навірчувати більше, ніж треба … Український тлумачний словник
навертіти — I див. навірчувати I. II див. навірчувати II. III див. навірчувати III … Український тлумачний словник
навернути — I див. навертати. II див. навірчувати I. III див. навірчувати III … Український тлумачний словник
перевірчуватися — ується, недок., переверті/тися, ве/ртиться, док. 1) Навірчуватися більше, ніж треба. 2) тільки недок. Пас. до перевірчувати … Український тлумачний словник
